Фотій ІІ (уроджений Дімітріос Маніатіс, 1874 - 29 грудня 1935) - Вселенський Патріарх Константинопольський з 7 жовтня 1929 року по 29 грудня 1935 року.

Біографічні дані
Він народився в Пригіпо в 1874 році. Початкову освіту здобув у Пригіпо, потім навчався в німецько-швейцарській школі в Галаті і, нарешті, в гімназії "Заріфейо" в Пловдиві. Вивчав богослов'я в Афінському університеті та філософію в Мюнхенському університеті. Володів грецькою, турецькою, французькою, німецькою та болгарською мовами.

У 1902 році був висвячений у сан диякона своїм дядьком, тодішнім митрополитом Пловдивським Фотієм, який подарував йому свій ім'я. Він залишився в цій митрополії, де дослужився до посади Протосигелла. Потім він був призначений Патріаршим Екзархом Пловдивським у період 1906-1914 рр., коли духовенство Патріархату зазнавало переслідувань з боку Болгарії та Ромелії. У 1914 році на нього напав натовп болгар і він покинув країну.

У 1915 р. був обраний єпископом-помічником єпископа Іринопольського, помічником свого дядька, який тим часом був переведений на Козанську митрополію. У 1924 році був обраний єпископом Філадельфійським, а наступного року переведений до митрополії Дерки. На патріарших виборах 1 липня 1925 р. турецька влада виступила проти будь-якої кандидатури через його служіння в митрополитах на грецькій території.

Патріархат
7 жовтня 1929 року був обраний Вселенським Патріархом і того ж дня зведений на престол.

Під час його патріаршества були відновлені відносини між Грецією і Туреччиною, завдяки діям Елефтеріоса Венізелоса і Кемаля Ататюрка. Сам Елефтеріос Венізелос під час своєї поїздки до Туреччини в жовтні для підписання грецько-турецького пакту про дружбу відвідав Патріарха Фотія, і цей візит став історичним, оскільки вперше політик з Греції відвідав Фанар.

Саме за часів його патріаршества вони мали місцезнаходження події навколо о. Євфимія, священика, який взяв святі мощі церква Богородиці Кафатіані в Галаці та створений т.зв. Турецької православної церкви, при цьому вперше титул "Вселенський Патріарх" був оскаржений турецькою державною владою, а титул "протопатріарха" (Баспапаз) був висунутий на перше місце. Патріарх Фотій жорстко відреагував на цей виклик, більше року відмовляючись відкривати листи, які не були адресовані "Патріарху" або "Вселенському Патріарху", після чого питання було вирішено. Нарешті, у 1934 році був прийнятий закон, який забороняв будь-якому релігійному чиновнику в Туреччині носити священицьке вбрання за межами місця богослужіння, за винятком префектів конфесій (вселенського патріарха, архієпископа, головного рабина). Реагуючи на цю заборону, Патріарх Фотій уникав залишати Патріарший престол, щоб не супроводжувати духовенство без священичих облачень.

У рамках міжхристиянських ініціатив Фотиги всі Православні Церкви були представлені на англіканському церковному конгресі в Ламбеті у квітні 1930 року. Він також виступив з ініціативами щодо відновлення підготовки до скликання Всеправославного Собору з метою вирішення різних питань, таких як календарне питання, ситуація в Російській Церкві, відносини з іновірцями, умови надання автокефалії тощо. Тому 8 червня 1830 року у Ватопедському монастирі було скликано попередню Міжправославну комісію, до складу якої увійшли представники всіх Православних Церков, окрім Російської Церкви.

Патріарх Фотій також подбав про нормалізацію ситуації, яка роками панувала в Американській Церкві, розділеній між венізелістами на чолі з архієпископом Олександром, обраним Патріархатом, та роялістами на чолі з митрополитом Германом Спартанським, якого прислала Елладська Церква. Для вирішення цього питання у 1930 р. він направив екзархом митрополита Коринфського Дамаскіноса Папандреу. Синод Патріархії обрав тодішнього митрополита Корфського Афінагора новим Архиєпископом Америки.

Помер Патріарх Фотій ІІ 29 грудня 1935 року.